Становище врятувала Нея Холлі, яка допомагала Соль Саїну в конструюванні ДПА. Вона помітила збільшення зубців К у біострумах усіх тормансіан, які щиро й відкрито прагнули інформації. Будь-який сумнів, недовіра чи прихована сильна емоція неодмінно викликала спад зубців К.

У проході між двома деревами влаштували додаткове поле, яке пропускало лише людей з певним рівнем збудження зубців К і відкидало всіх інших. Так тормансіани одержали додаткову гарантію безпеки.

За три тижні Олла Дез провела вісімнадцять демонстрацій для кількох тисяч мешканців Ян-Ях. Однієї з останніх демонстрацій учений-тормансіанин з титулом “змієзнавця” і чудернацьким як для мови землян іменем Чадмо Сонте Тазтот засумнівався в можливості спільного походження людства обох планет.

— Людина Ян-Ях погана за самою своєю суттю, — заявив учений, — успадкованою від предків, що вбивали, ревнували, зраджували, і цим забезпечували собі виживання; через те всі зусилля кращих людей розбивались об стіну душевної порожнечі, страху й недовір’я. Якщо людство Землі піднялося на таку висоту, то, очевидно, воно іншого походження, з благороднішими душевними задатками.

Олла Дез подумала, порадилася з Ріфтом і Саїном і взяла “зірочки” з фільмами про минуле. Не документальні записи, а швидше екскурси в різні історичні епохи, відновлені за архівами, мемуарами і музейними колекціями.

Вкрай приголомшені тормансіани побачили жахливі поневіряння, затуркане й безпросвітне життя перенаселених міст, громадські “дискусії”, де слова застороги й мудрості губилися в реві обдурених натовпів. Звичайна людина в ті часи гостро відчувала свою неповноцінність перед великими досягненнями науки і мистецтва, розуму й уяви. Психологічні комплекси приниженості й невіри в себе породжували агресивні прагнення вирізнятися будь-якою ціною.

Психологи Землі передбачали неминучість появи надуманих, безглуздих, понівечених форм мистецтва з усією гамою переходів від марних спроб безталанних людей висловити невимовне до психопатичного дроблення образів у зображеннях і словопотоках літературних творів. Людина, в масі своїй неви-хована, недисциплінована, яка не знає шляхів до самовдосконалення, прагнула втекти від незрозумілих проблем суспільства й особистого життя і вдавалася до наркотиків, з яких найпоширенішим був алкоголь, оглушлива музика, пустопорожні, галасливі ігрища й масові видовища, нескінченна гонитва за дешевими речами. Розмноження на Землі в епоху ЕРС нічим не обмежувалось в ім’я конкуренції народів, військової переваги однієї нації над іншою, тоді як на Тормансі, де вже не було воєнних конфліктів, дітонародження не регулювалося з іншою метою — для відбору тих п’яти відсотків здібних до навчання людей, без яких зупинилася б машина цивілізації.

Деякі вчені Землі, у відчаї від назріваючої небезпеки потворного капіталістичного розвитку, що дедалі прискорювався, закликали до того, щоб зосередити всі зусилля на вдосконаленні технології штучних харчів і синтетичних товарів, припускаючи, що всі біди кояться від недостачі матеріальних благ. Вони пов’язували з цим глобальне розорення Землі, нагадуючи, що людина первісно була мисливцем і збирачем, а не землеробом.

“Для наших правнуків, — писав один учений, — наші нинішні турботи й тривоги здадуться лихим сном темного розуму. Ми повинні знову відкрити забуті в нас самих і реставрувати нашу Голубу Планету до істинної краси”.

Принаймні найзапекліші ескапісти [3] стали тверезішати, коли земляни зробили перші колосальні витрати на вихід у космос і зрозуміли величезні труднощі позаземних польотів, складність освоєння міжзоряних просторів і мертвих планет сонячної системи. Тоді знову звернулись до Землі, усвідомивши, що вона ще тривалий час повинна служити домівкою для земного людства, спохопились і встигли втрятувати її від зруйнування.

— Велика Змія! — вигукнув Чадмо Сонте Тазтот. — Це так схоже на нас, але як ви впоралися з цим?

— Важким і тернистим шляхом, — відповів Соль Саїн, — подолати який міг лише колективний розум планети. Не організована згори думка натовпу, а спільне обдумування і віра в слушність своєї справи на основі взаєморозуміння і правдивої інформації. При великій кількості людей на Землі все це стало можливим лише після винаходу комп’ютерів — лічильних машин. З їх допомогою ми здійснили ретельне сортування людей. Справжня боротьба за здоров’я нащадків і чистоту сприйняття почалася, коли ми професії вчителів і лікарів піднесли вище всіх інших на Землі. Впровадили діалектичне виховання. З одного боку, суворо дисципліноване, колективне, з іншого — пом’якшено індивідуальне. Люди зрозуміли, що не можна ні на щабель спускатися з уже досягнутого рівня виховання, знання, здоров’я, — хоч би що там було. Тільки вгору, далі, вперед, ціною навіть серйозних матеріальних обмежень.

— Але ж на Ян-Ях також є лічильні машини, і вже давно! Ми називаємо їх “кільцями дракона”, — не вгавав “змієзнавець”.

— Здається, я здогадався, в чім річ! — вигукнув Соль Саїн. — На Землі в нас безліч народів, кілька великих культур, різні соціальні системи. У взаємопроникненні чи в прямій боротьбі вони затримали утворення монокультури і світової держави до того часу, поки не піднялася суспільна свідомість і техніка не забезпечила суспільство необхідною для справжньої комуністичної справедливості й колективності апаратурою. Крім того, загроза нищівної війни змусила держави серйозніше ставитись одна до одної в світовій політиці, — так називалася тоді національна конкуренція між народами.

— А в нас на планеті Ян-Ях, населеній одним, по суті, народом, при монокультурі розвиток виявився одноманітним.

— І ви не встигли опам’ятатись, як на всій планеті запанувала олігархічна система державного капіталізму! — вигукнула Мента Кор, і надзвичайне збудження тормансіан засвідчило правильність її твердження.

Після цієї бесіди інженер Таель попросив позачергового побачення з Фай Родіс.

Тим часом Евіза Танет визначила, що вироблення антитіл в організмах зорелітників достатнє для імунітету. Вона дозволила зняти скафандри. Земляни зраділи і були готові негайно скинути обридлі панцери. Фай Родіс відкликала вбік Ген Атала:

— Тівіса й Тор передали на “Темне Полум’я”, що вони закінчили огляд інститутів і заповідників. Тепер вони хочуть обстежити полишені міста і вцілілі первісні ліси в зоні Дзеркального моря. Власті попереджають про якусь небезпеку, одначе нам необхідно познайомитись із заповідними куточками планети.

— Я зрозумів вас. Утрьох небезпека не така страшна. Коли мені летіти?

— Завтра. Але Тівіса й Тор вирішили не знімати скафандрів.

— А я зніму.

— Та якщо двоє ваших супутників будуть у металі, а ви ні, то чи це не порушить надійсності групи? Адже ви будете ланкою меншої міцності…

— Що ж, доведеться ще походити металевим.

Ген Атал глянув на Евізу. Та відповіла співчутливим кивком, але інженер броньового захисту не прочитав у її топазових тигрячих очах потрібної відповіді. Він повернувся до Родіс і сумно сказав, що йде лаштувати свій СДФ.

Родіс докірливо подивилась на Евізу, тільки-но Ген Атал зник за дверима. Евіза розсміялася, закинувши темно-руду голову, і Родіс пошкодувала, що Ген Атал не бачить її цієї хвилини.

— Мені так хотілося б не засмучувати його, але що я можу вдіяти із собою, — сказала Евіза, — Ходімо. Я одвикла від нормального відчуття тіла, ніби виросла в лусці, як тормансіанська змія.

Інженер Хонтеело Толло Фраель прийшов до Фай Родіс і чекав її в садку, де вперше почув таємницю своєї планети.

Фай Родіс вийшла до нього, наспівуючи, легкою і пружною ходою, у коротенькій домашній сукні Землі. Тугий корсаж з низько відкритими плечима і широка спідничка, що лягала вільними складками, була стягнута в талії чорною стрічкою. Руки й оголені до половини стегон ноги покривала рівна червонувато-коричнева засмага, що гармоніювала з блідо-золотим кольором сукні. В цьому вбранні ватажок землян утратила частину своєї величі, ніби стала молодшою і, на думку Тормансіанина, ще гарнішою. Фай Родіс уже звикла до того, що незначні переміни в зовнішності або вчинках справляють невиправдано сильне враження на жителів Ян-Ях, і поквапилася на допомогу інженерові.